Вибачте, у нас реформа

Вибачте, у нас реформа 

Умови, в яких довелося працювати колективу Тячівського районного суду в 2017 році, без перебільшення, можна назвати екстремальними. Рік почався з того, що судді С.М.Ляшко та В.І.Мельник пішли у відставку, а в судді В.В.Ніточко закінчився п’ятирічний термін повноважень. За рік до того такий же термін закінчився у судді М.М.Сойма. Впродовж року роботу, яку за штатним розписом повинні виконувати вісім суддів, виконували чотири судді. Вирахувати, як зросло навантаження на кожного, неважко. Ситуація ускладнилася й тим, що у сусідньому (Рахівському) районі, де за штатом повинно працювати четверо суддів, у однієї з них також закінчився термін повноважень, а це означає, що всі кримінальні провадження про вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, по яких законом передбачено колегіальний розгляд у складі трьох суддів, направлялися в найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду, тобто у Тячівський.

В Закарпатській області немає жодного суду, де б працювала така мала кількість суддів відносно штатного розпису. Якщо згідно «штату» на одного суддю в нашому районі повинно припадати 21875 чоловік, то зараз припадає 43750. Щоб легше орієнтуватися, наведу такі дані. У Виноградівському районі 17142 чоловік на одного суддю, у Хустському районі 10666 чоловік, у Свалявському – 9083 чоловік, у Рахівському – 23000.

У 2017-му судді витримали це випробування, і, як не дивно, розглянули більше справ та матеріалів, ніж у 2016 році, коли працювали 7 суддів. Однак це не означає, що у провадженні суду стало менше справ. Їх стало більше, тому що громадяни почали більше звертатися до суду, а розглянути всі справи у розумні строки з такою кількістю суддів практично неможливо. На кінець року нерозглянутими залишилося 346 кримінальних та 381 цивільна справа. У 2016 році ці показники становили – 232 та 410 справ відповідно.         

У 2016 році у провадженні суду перебувало 487 кримінальних справ і 611 кримінальних матеріалів. З них розглянуто 255 справ та 589 матеріалів. У 2017 році у провадженні перебувало  608 кримінальних справ і 757 кримінальних матеріалів, із яких розглянуто 262 справи та 728 матеріалів. Цивільних справ у 2016 році перебувало у провадженні 1828, розглянуто 1418, а в 2017 р. із 1692-х  розглянуто 1311, справ про адміністративні правопорушення у 2016 році – 1005, а в 2017-му – 979. Найпоширенішими категоріями цивільних справ є ті, що виникають із сімейних правовідносин (аліменти, розірвання шлюбу) – 738 у 2016 р. та 769 у 2017 р., а також ті, що виникають із договорів (кредити) 346 та 238 справ відповідно.

Скільки на це було затрачено особистого часу, сил та енергії – знають наші сім’ї, лікарі та аптекарі.

На жаль, цього не знають, а вірніше не хочуть знати реформатори, яких мало цікавлять як самі судді, так і громадяни, які тривалий час вимушені очікувати судового вирішення своїх справ. А все через те, що судову реформу чомусь змішали із реформуванням законодавства. Як на мене, це можна було зробити окремо. Ну, не подобаються судді – проведіть оцінювання, не подобається структура судів – проведіть реорганізацію, не подобається процес – проведіть зміни. Але не все на купу. І багатоступеневе оцінювання, і реорганізацію, яку чомусь назвали оптимізацією, і масштабну зміну законодавства. Хоча серйозних змін зазнали поки що лише цивільний процесуальний та кримінальний процесуальний кодекси, однак зміни настільки істотні, особливо в ЦПК, що над ними треба серйозно попрацювати, щоб їх успішно застосовувати на практиці.

Це все робилося і робиться на тлі невщухаючого цькування як окремих суддів, так і судової влади в цілому, тому велика кількість суддів не витримала і пішла.

Чомусь до цього ніхто не був готовий, тому досі не заповнені вакантні посади і не розглянуто питання про призначення безстроково суддів, які відпрацювали п’ятирічний термін.

Але це наша робота, ми її самі вибрали і ми ні на що не скаржимося, навіть на зарплату, яка сьогодні радикально відрізняється від передбаченої законом. Ну, хіба що на те, що багато складних моментів можна було уникнути, якби судову реформу робили більш виважено.

Взагалі критикувати тих, хто пише закони, – справа невдячна, особливо перед оцінюванням, то ж і я не буду. Приведу лише невелику цитату із інтерв’ю голови Вищої Ради Правосуддя Ігоря Бенедисюка, яке він дав Центру суддівських студій 02.02.2018 р. «Я зараз не критикуватиму Верховну Раду, але питання якості законопроектів справді стоїть досить гостро. На жаль, професіоналів такого рівня, які мали б готувати ці законопроекти, у країні недостатньо. Навіть обмаль. …Сьогодні справді будуть великі проблеми взагалі з формуванням і суддівського корпусу, і належної кількості слідчих суддів. …Якщо казати про питання формування та реорганізації судів, то судді теж ставляться до нього, м’яко кажучи, критично. Як і я сам. Але водночас розумію, що для реформування судової системи нам потрібно знати, яка в нас сітка судів. …Я вам поставлю запитання. За такого процесу ухвалення законів ви можете спрогнозувати, який суд і яким чином завтра створить Верховна Рада? Я не можу, відповім одразу. Тому наприкінці тих повноважень, які він мав, президент підписав указ про створення нових судів. Переведення суддів станеться не відразу, однак є чітка схема, які це будуть суди. Ситуація ж не така, що суд, де зараз працює двоє суддів, просто закрили, й вони перестали працювати. Йдеться про юридичне укрупнення. Юридично суди охоплюватимуть більшу територію. Ми вже зрозуміли, що ні сьогодні, ні завтра не зможемо покрити дефіцит кадрів, а це близько 2,5 тис. суддів по наявній сітці. Потрібно два роки, щоб почати конкурс, відібрати кандидатів, на рік відправити навчатися в Національну школу суддів, потім знову конкурс, затим процедура призначення, указ. І тільки після всього суддя може призначатися на посаду. Йдеться про тих, хто вперше намагається стати суддею. Однак і вчора, і сьогодні, і завтра потрібно, щоб у районі хтось розглядав скарги чи позовні заяви. Завдяки укрупненню покращиться доступ до правосуддя саме в тих регіонах, де є малоскладові суди й неможливо швидко призначити до них суддів. На сьогодні ми всі вирішили, що останніх призначатимуть лише на конкурсній основі. Це також завдання не одного дня. А також, що всі судді переводитимуться лише на конкурсній основі. Це теж певний процес, який треба організувати й провести та який потребує часу. Так само, як і реалізація багатьох уже закладених механізмів, але без плану та стратегічної лінії це зробити неможливо».

І хоча це практично все, що сказав голова ВРП про реформу, із цієї цитати можна зробити висновки про її справжні цілі. Пропоную читачеві зробити висновки самостійно, використовуючи ключові фрази з цитати: «1. Ви можете спрогнозувати, який суд і яким чином завтра створить Верховна Рада? 2. Наприкінці тих повноважень, які він мав, президент підписав указ про створення нових судів. 3. Всі судді переводитимуться лише на конкурсній основі». Зробили? Отож бо й воно!

До змін у ЦПК  повернуся згодом, щоб довести до відома громадян хоч деяку частину новел, які обов’язково потрібно знати, а зараз дещо зупинюся на тій частині судової реформи, яка називається оптимізацією. 

Указом Президента України № 451/2017 від 29.12.2017 р. було утворено Тячівський окружний суд у Рахівському та Тячівському районах Закарпатської області із місцезнаходженням у містах Тячеві та Рахові шляхом реорганізації (злиття) Рахівського районного суду та Тячівського районного суду. Тут вказана практично повна редакція указу в частині, яка стосується нашого суду.

Коли і як буде працювати суд у передбаченому указом форматі, як ця оптимізація повинна покращити доступ громадян до правосуддя і що повинно змінитися на краще,  поки що не знає ніхто. По крайній мірі, ніким це не озвучено і не опубліковано жодного документу, який би проливав світло на ці питання. Всі високопосадовці, які дають інтерв’ю на цю тему, стараються використовувати загальні фрази, уникаючи відповіді на конкретні запитання. А питань безліч.

Державна судова адміністрація України оприлюднила підґрунтя для оптимізації судової системи, ілюстроване красивими схемами, прогнозами та аналізами, але цей документ жодним чином не вказує на сам механізм роботи нових судів.

Отже на даний час все залишається як і раніше, Тячівський і Рахівський районні суди працюють у попередніх складах, на своїх місцях.

За правилами нового ЦПК України, який набрав чинності 15.12.2017 року, цивільне судочинство у порядку позовного провадження поділене на загальне та спрощене. Спрощене позовне провадження, якого не було у попередній редакції кодексу, призначене для розгляду малозначних справ, тих, що виникають із трудових відносин, а також незначної складності та інших, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Однією із новел ЦПК України є можливість проводити розгляд справи судом за матеріалами судової справи в електронній формі. Це буде можливим після створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для осіб, які зареєстрували офіційні електронні адреси в цій системі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». 

Також у новому кодексі посилено роль судового збору. Тепер це буде не лише джерело фінансування судової системи, а і економічний стимул для сторін використовувати нові процедури розгляду справи. У  зв’язку із цим ставка судового збору при зверненні в порядку наказного провадження або подання позову в електронній формі буде меншою (застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а у випадку укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, повертає 50 % судового збору. Також, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, – сторони в рівних частках. У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших, поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Крім цього, новим ЦПК запроваджується можливість застосування заходів процесуального примусу, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі від 0.3 (528 гривень) до 3-х  розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (5286 гривень) у випадках невиконання процесуальних обов’язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного (1762 грв.) до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (17620 грв.). У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ще одна цікава новела передбачає, що інтереси сторін в суді можуть представляти тільки адвокати або законні представники неповнолітніх. В суді апеляційної інстанції ця норма діє з 01.01.2018 року, а в суді першої інстанції – з 01.01.2019 року.

Це означає, що в недалекому майбутньому кожна сім’я повинна буде мати свого адвоката, оскільки процедура розгляду цивільної справи в суді потребує спеціальних знань і обійтися допомогою доморощеного правозахисника, який не має адвокатської ліцензії, вже не вдасться.

Хотів би також звернути увагу громадян, що однією з причин тривалого розгляду кримінальних справ є неявка в судові засідання обвинувачених, потерпілих та свідків. Неявка – це справжнє  лихо не тільки судової системи, але й держави. Адже рекомендоване повідомлення з нового року коштує 19 гривень, а до того коштувало 16 гривень. У 2017 р. судом було використано поштових марок на суму 224383 гривні. Це при тому, у 4283 випадках  повідомлення були направлені сторонам шляхом надсилання SMS.

Кримінальним процесуальним кодексом, так само як і ЦПК, за неприбуття на виклик суду  передбачено накладення на особу грошового стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 881-ї гривні до 3524-х гривень. У минулому році суд почав більш активно застосовувати цю норму і виніс ухвали про накладення грошового стягнення на 35 осіб.

Також мушу згадати і про законодавчі норми, які не сприяють швидкому розгляду справ, які вступили в силу з часу прийняття нового кримінального процесуального кодексу. Це розгляд кримінальних справ колегіальним складом у складі трьох суддів (злочини, за які передбачено покарання більше 10 років), а також судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних  (щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі). Фактично присяжних повинно бути п’ятеро, бо законом передбачено, ще двоє запасних, які повинні пройти відбір разом із основними і бути присутніми в залі судового засідання під час розгляду справи. Тепер проведемо короткий підрахунок. Двоє суддів, п’ятеро присяжних, один обвинувачений, який, як правило, знаходиться під вартою, і згідно інструкції не може утримуватися в умовах Тячівського ізолятора тимчасового утримання більше, ніж 10 днів підряд. Це означає що кожні десять днів його необхідно доправляти в Ужгород, а наступний етап може бути лише через 10 днів. Плюс один захисник, один потерпілий, один представник (адвокат) потерпілого та прокурор. Враховуючи, що кількість обвинувачених, потерпілих, захисників та представників потерпілих (взявто по мінімуму) виходить 12 чоловік. Зібрати всіх разом в одному місці в один час надзвичайно складно. Варто не прийти одній зі згаданих осіб – засідання відкладається, і виходить, що  всі інші учасники судового розгляду прийшли в суд даремно.

Не так просто розглянути справу і колегією у складі трьох суддів, адже кожен суддя має свої справи, які необхідно якнайшвидше розглянути, а він змушений узгоджувати час призначення колегіальної справи з двома іншими суддями. Крім того, є і обвинувачені, потерпілі, адвокати, з якими знову ж таки потрібно узгоджувати можливий час розгляду справи.

Зараз у провадженні суду знаходяться дві кримінальні і дві цивільні справи, які розглядаються судом присяжних, та 14 кримінальних справ, які розглядаються колегіальним складом суду.

Наведені обставини я коментую так детально, щоб роз’яснити читачам, від чого залежить термін розгляду справи. Хоча ці чинники далеко не основні. Є ще й людський фактор – будь-який із учасників справи може захворіти, потерпілий, якому відшкодували шкоду до вирішення справи, різко втрачає інтерес до неї і дуже неохоче з’являється до суду, а також професійний фактор – захисник чи прокурор можуть бути зайняті в іншому процесі, як в апеляційному суді, так і в іншому районі, і багато  інших.

На закінчення хочу повідомити, що судді М.М.Сойма та В.В.Ніточко уже пройшли перший етап оцінювання і 14 та 15 березня повинні пройти другий етап. Сподіваємося, що до закінчення весни вони пройдуть усі етапи, і тоді розгляд судових справ прискориться. А поки що просимо вибачення за тривалі строки розгляду справ – у нас реформа.

 В.Гримут, голова Тячівського районного суду, суддя – спікер.